Гарбуз: Рідне - модне!

В одній зачарованій країні «У», в якій панувала темрява, хаос, злість, невігластво, заздрість та байдужість, людям жилось дуже тяжко. Проте, не втрачав народ надію, надію в те, що прийде час, коли їхні діти знатимуть для чого топчуть цю землю, якого вони роду, хто були їхні предки, знатимуть те, що можуть не боятись і не соромитись бути собою.

Цією країною правили могутні чарівники: добрі і злі. Їх налічувалось 450. Збирались вони в високій старій башті, звідки не бачили людського горя та смутку. Тих чарівників цікавило тільки одне-щоб малесенькі «укрівці» були лише під їх контролем і владою. Був в тій країні і більш повновладний чарівник. Старий був, але не втратив світлість розуму. Мав багато досвіду, та бажання робити добро для своєї країни, проте не міг довіритись нікому-усюди зрадники! Мудрим був чарівник, велике майбутнє пророкував народу країни «У», і накази видавав, і чари застосовував, і просив і вмовляв, та не міг пробити тверду оборону злих чар «високобаштівців».І крутили вони його, і в'язали руки та ноги, і закривали рот, і намагались придобрити солодким, наче мед, цукорком....але мужньо та твердо тримався чарівник....та сили покидали його.

І от, раптом, прийшли йому на допомогу маленькі за зростом, та великі душею гномики. Живучи серед простих людей, вони добре знали що тривожить їхні зачерствілі серця. Вирішили вони, що повинні врятувати сіре «укрівське» суспільство. Порадившись, вирішили розмалювати кольоровими, солодкими барвами їх світ.

Для початку нагадали «укравцям», хто вони є, і що вони є єдиним народом, нагадали, що розмовляють вони не «наречієм», а мовою, розказали, що вони мають самобутню, неповторну культуру, наповнену силою силенною цікавих традицій. Показали, що за кусок ковбаси, кинутої з верху башти, не варто зрікатись себе!

Гномики, працювали довго, допоки укрівці починали просинатись, але без самих громадян вони не можуть розбудити народ повністю, адже потрібно їхнє бажання скинути гнилу, стару , нав'язану паном шкіру, та вбратись в яскраву, вишиту квітками рідну, укрівську одіж.

А наостанок розповіді, скажу: Милі укрівці, лише ви можете подолати той морок, який панує в країні «У», потрібно лише не соромитись свого, та поважати славу нації нашої.

Шануймося та єднаймося, бо ми є УКРАЇНЦІ!