Прошло двадцять років, а цей текст як ніколи актуальний. Його актуальність також підтверджує те, що на сайті i.ua його вже кілька разів видаляли адміністратори начебто за порушення якихось там правил. Тобто розміщення нецензурщини на цьому ресурсі - це нормально, а правда (навіть в такій формі) - це не за правилами!?
Євген ДУДАР
ЛИСТ
запорожців, волелюбних хлопців,
яничарам, в Україні і не в Україні сущим
Розпресобачі сини й дочки!
Душепродавці й братопродавці!
Паскудні наймити й прислужники катів та гнобителів України!
Крайовий мандрівний табір па’мяті УСС «НЕ РИДАТЬ А ДОБУВАТЬ!»
Оголошується мобілізація на крайовий мандрівний табір па’мяті Українських Січових Стрільців.
Що?:
Крайовий мандрівний табір місцями боїв та постою Українських Січових Стрільців – нова пригода в історії мандрівних таборів. Піші мандри, електрички, автобуси… Нічні виправи, добові теренові ігри, фольклорна експедиція… Історія, пісні, стрілецька традиція… Це та багато іншого очікує Вас на мандрівному таборі.
Василь Галаса (Орлан) одна з найбільш яскравих людей ОУН, яка віддала своє життя за матір Україну, за її свободу і майбутнє, таких людей не так багато, але і не мало, я розповім саме про нього, це велика людина!
Отця Василь не пам'ятав. Він був зовсім маленьким, коли працьовитий будівельник М. Галаса надірвався, підняв важкий камінь. Помер від внутрішньої кровотечі. До смерті сім я жила його заробітком і городом. Мати не могла вигодувати трьох дітей і була вимушена віддати старшу дочку у наймички в будинок багатої людини а Василя з маленькою сестрою перевезла в село Олесин до родичів. Там вони зачали батрачити. У школі міг вчитися тільки один Василь. Мати віддала сина пастушком до багатого селянина, за що господар повинен був годувати його і посилати в школу. Так зачалося самостійне життя Василя Галаси, одного з найбільш відомих в майбутньому керівників ОУН. Він володів неабиякою здатністю оволодівати всім за що б не брався. Про таких говорять «самородок». Але головне в нім був потяг до знань, книги. З дитячих років прагнув пізнати незнайомий йому навколишній світ. Рано пізнав грамоту і приохотився до читання. Читав безперервно, жадібно, багато. Вдень і вночі. Навіть коли пас корів, а вночі - якщо був повний і ясний місяць. Міг по пам'яті цитувати цілі шматки улюбленого Тараса Шевченка.
Президент присвоїв Степанові Бандері звання Герой України Президент України Віктор Ющенко присвоїв Степанові Бандері звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Нагороду отримав внук Степана Бандери. Це Глава держави повідомив сьогодні під час виступу на урочистостях з нагоди Дня Соборності України. Як зазначено в Указі Президента України, звання Герой України з удостоєнням ордена Держави Бандері Степану Андрійовичу – провідникові Організації українських націоналістів присвоєно (посмертно) за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу. В.Ющенко наголосив, що цієї події, безумовно, «багато років чекали мільйони українських патріотів». Глава держави особливо зазначає, що цей крок жодним чином не подиктований якимись політичними мотивами.
«Це ніякий не політичний хід», - сказав В. Ющенко. «Це не якесь політичне флюгерство. На Бандері не заробиш», - також зазначив Президент, нагадавши, що на жаль, досі багато хто має викривлене радянською пропагандою уявлення про цю історичну постать.
Кампанія «Пам’ятай про Крути!» ініціюється в рамках Молодіжної ініціативи «Героям слава!» для популяризації серед молоді подвигу юнаків, які в січні 1918 року віддали найдорожче – своє життя – захищаючи незалежність України. Принципи кампанії:
Жовті квіти і листя – це Осінь. Осінь, яка одним дарує надію, іншим – смуток. Але нікого Вона не залишає байдужим. І чи тепер чи колись її або люблять, або не чекають.
Для нас, двох подруг, краса Осені – це натхнення подорожувати та знайомитись з цікавими людьми. Отож, запрошуємо до нашої мандрівки. В цей раз ми відвідали дивовижне село з дуже промовистою назвою – Самчики (назва ніби натякає «ось воно – саме, саме!»).
Давайте познайомимось ближче. Не доїжджаючи 10 км до м. Старокостянтинів в с. Самчики знаходиться Державний історико-культурний заповідник «Самчики». Унікальна пам’ятка культури, садово-паркового мистецтва і архітектури початку ХІХ століття.
Найперше перед нами з’явились Ворота. Заходимо й по потрапляємо на територію садиби. Починається історія…
Щодня ми вшановуємо пам'ять якогось святого. Адже святі - це ті люди, котрі жили на землі, вірили в Ісуса Христа і його науку, виконували Божі заповіді, і таким чином осягнули головну ціль нашого життя - Небо. А сьогодні свято особливе, воно відрізняється від усіх інших. Його незвичайність у тому, що ми вшановуємо пам'ять не святих-людей, а ангелів: святого Архистратига Михаїла та усіх безтілесних сил.
У Символі Віри вірні промовляють такі слова: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого…» Так ми визнаємо існування невидимого світу, представниками якого є ангели. Головне завдання Ангелів у Небі - служити Господу Богу та прославляти Його. Слово «Ангел» грецьке і означає: «посланець», «вістун». Тож Ангели - це Божі посланці, вістуни.
Зі Святого Письма нам відомо, що ангели – безплотні сили, розумні істоти, що мають свободу волі, безсмертя, у зіткненні із видимим світом вони приймають людську подобу. Вони незчисленні, святі, мудрі, войовничі, цілителі, покровителі, наставники. Ангели беруть участь у головних подіях Святого Письма, тому дуже часто зустрічаємо їх зображеними на іконах.
Володимир Миколайович Гагенмейстер (24.06.1887-20.01.1938) - український художник - графік, мис¬тецтвознавець, етнограф Поділля, видавець, педагог, член Подільського історико-археологічного товариства , Кам'янець-Подільського наукового товариства при Українській Академії наук (з 1925 р.). За походженням напівестонець, напівполяк. Народився у м. Виборг Санкт-Петербурзької губернії, у Кам'янець-Подільський прибув з Пскова, де працював у художньо-промисловій школі. У 1916 році таку ж школу очолив у Кам'янці-Подільському і прагнув зосередити в ній найталановитішу молодь Поділля. Тому для бідних тут існували пільги. Вихований на мистецьких традиціях Прибалтики та Петербурга, він, як талановитий художник, захопився глибоким змістом і високою культурою образотворчого мистецтва Поділля настільки, що розгорнув широке й ґрунтовне його дослідження та популяризацію.
У лютому 1718 року вийшов указ Петра І про збирання старожитностей у Росії, найкраще відправлялося в Петербург до кунсткамери. До цієї справи доклали руки Ролле і Сіцінський, Грейм і Шероцький. їхали до північної столиці цінні колекції монет, зразки зброї, ювелірні прикраси, кам'яні вироби та ще й супроводжувалися детальними описами. І Гагенмейстер став робити по-іншому. Чому віддається все найкраще з багатющої скарбниці Поділля в Росію? Треба повідати світові про безцінні зразки мистецтва, народної творчості.
Цьогоріч
виповнюється 131 рік від дня народження Олександра Миколайовича Прусевича
(1878-1944) - польського історика, етнографа, природознавця, бібліографа,
музеєзнавця, дослідника Поділля і Волині.
Народився
він у с. Окопи на річці Збруч при впадінні у Дністер, тепер Борщівського району
Тернопільської області, в дрібно шляхетській сім'ї. Після закінчення реального
училища у 1900-1905 роках навчавсянаприродничо-історичномуфакультеті (спеціальність - геологія) Московського
університету. Проте з шкільних літ тягнувся до гуманітарних наук, тому ретельно
відвідував лекції відомого історика, професора В.О.Ключевського і під його
впливом захопився історією. Виробничу геологічну практику проходив у Подільській
губернії і, дякуючи цьому, близько пізнав і полюбив цей край, що, зрештою, і
визначило місце його подальшої роботи і навчання - перейшов на
історико-філологічний факультет. Після здобуття вищоїосвіти
прибув на роботу до Кам'янця-Подільського.
Мова піде про славного подолянина Костянтина Широцького, учня Ю.Сіцінського на ниві науки, душа якого пломеніла любов'ю до свого народу. Він і досі залишається невідомим для широкого загалу, хоча за своє кротке 33-річне життя встиг зробити дуже багато. На нашій землі він народився і виріс, учився і набирався розуму, тут він у колі старших товаришів усвідомив себе сином свого народу, зрештою, перші його друковані праці з'явились саме в подільській періодиці, коли йому було всього вісімнадцять.
Справді, Кость Широцький був різнобічно обдарованою людиною.
