ГАРБУЗ

=) РІДНЕ - МОДНЕ!

Ремесла

Зображення користувача admin.

Плетіння з рослинних матеріалів на Поділлі

Чтв, 06/13/2013 - 20:23 -- admin
Плетіння з природних рослинних матеріалів – давній вид народної творчості. У достатній кількості була сировина, а також не потрібні були якісь складні знаряддя праці. Тому у домашньому господарстві широко використовували вироби з лози, рогози, соломи тощо. Правда, зберегти їх надовго важко.
Розвиток капіталістичних відносин наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. призвів до появи надлишкової робочої сили. Це спонукало малоземельні селянські сім’ї  шукали допоміжні промисли і виготовляли різні речі першої необхідності своїми руками.
Зображення користувача admin.

До історії папірень на Поділлі

Срд, 06/12/2013 - 20:00 -- admin
Виготовлення паперу відоме давно. На українських землях до 1917 року працювало 32 паперових фабрики, а були ще й дрібні підприємства.
Перше дослідження з історії виробництва паперу в Україні опублікував у 1844 році у Львові історик Денис Зубрицький.
Огляд папірень подав у «Нарисах з історії української промисловості» (1936, Львів) В.Січинський.
Зображення користувача admin.

Гуцульський живопис

Птн, 05/31/2013 - 19:54 -- admin
Гуцульський народний живопис від ранньої доби до сьогодні  бере  натхнення із багатовікових традиції нашої нації. До XVIII століття досить поширеною була техніка живопису на дереві. В основному - це традиційний іконопис. На превеликий жаль, більшість творів  цієї доби час не пожалів. Як відомо, дерево досить погано зберігається, через несприятливі умови багато робіт не було втрачено. Через це, досить важко точно визначити осередки  живописної творчості. Тай часто-густо роботи були анонімними та без дати, що ускладнює їх ідентифікацію.

Мистецтво витинанки

Суб, 04/20/2013 - 23:27 -- Будячок

Деякий час тому я була в етно селі "Українське село", що на Київщині та належить одному з народних депутатів. Це - музей під відкритим небом, все там гарно і прекрасно, але найбільше мене вразило оздоблення Подільської хати: вона ззовні та всередині була "прикрашена" витинанками. Це просто диво мистецтво! Такі складні візерунки вміло вирізані на папері. Вирішила я  все ж дізнатись, що таке ВИТИНАНКА та яка її історія і майбутнє. Запрошую це зробити разом зі мною.

Як завжди, перш за все визначення:

Самчиківський розпис – диво Хмельниччини!

Пон, 11/23/2009 - 17:38 -- Олена

Село Самчики Хмельницької області, де розташований Державний історико-культурний заповідник з унікальним архітектурно парковим ансамблем – широко відомий осередок самчиківського народного розпису, що базується на традиціях народного мистецтва південно- східної Волині.

Народний декоративний розпис – малювання, яким оздоблювали стіни хат і господарських будівель, меблі, посуд – є одним із найцікавіших видів народного мистецтва України.

Основними мотивами розписів були вазон, букет, бігунець, кривулька.

Лялька-мотанка - це просто!

Пон, 10/19/2009 - 19:54 -- Будячок

Сьогодні ми робитимемо ляльку-мотанку з тканини. Вона буде більшою і трішечки складнішою, ніж попередня- сувенірна лялька-мотанка. Що ж почнемо.

Нам потрібно:
1.Тканина(я використовувала домотканне полотно)
2.Червоні та чорні нитки
3. Оздоблювальна стрічка з орнаметом
4.Голка
5.Хустина
6.Великий бісер, червоного, зеленого, чорного кольорів(кольори можуть бути будь-які)
7.Паралон, або тканину, яку можна використати, як наповнювач.
8. Тонку та широку стрічки
9. Гарний настрій :-)

Приблизний час, затрачений на виготовлення ляльки-мотанки- 3 години.
 Миємо руки та як годиться налаштовуємлсь на гарний настрій.

Шевський промисел

Пон, 06/01/2009 - 21:05 -- Будячок

 На Поділлі поряд з землеробством неабияку роль відігравали різні ремесла та промисли. Одним з найдавніших занять подолян були вичинка шкіри тварин - чинбарство (одержання шкіри на взуття), лимарство, або римарство (одержання шкіри-сирцю для виготовлення збруї, постолів), кушнірство (одержання хутра). Разом із шевським ремеслом - пошиттям взуття, а також ко­жухарством та шапкарством, вони складали групу традиційних шкіряних промислів і ремесел. У давні часи кожен швець сам виправляв шкіри для своїх виробів, тоб­то чинбарний промисел був зв'язаний з шевським.

Бджолярство на Поділлі

Птн, 02/27/2009 - 14:19 -- Будячок

«...Ціле літо сотається, невсипущо сюди-туди велика секретниця світу - бджола. Поклав би на ніготь - нема! Ану, заслабнеш темної задушливої ночі! А бджола тобі-ліку Янтарного з вулика до ятристого болю в скрипучих грудях: знімає, мов рукою. А як ота муха чинить мед, не пояснює уже двадцять віків: боїться конкуренції. Таке мізерне, а водить за носа ціле людство!..»

В.Бабляк. Жванчик.

Той еліксир вивчали Аристотель, Піфагор, оспівували в поезії Гомер, Вергілій, широко використовували у своїй практиці світила медицини Гіппократ, Авіценна, про бджільництво писав давній історик Геродот. Наш перший літописець Нестор зазначав, що в X столітті промисел цей процвітав у Київській Русі. «Хутра, віск і мед були найціннішими з того, що взагалі продукували землі Руської держави», писав М.Грушевський.

З давнини і Поділля звалося медоносним краєм за густі ліси-бори, за уквітчані сонячні галявини, за напоєні медом і росами трави, що покривали Подільські Товтри, названі народом Медоборами. Французький дослідник й археолог Блез де Віженер ще в 1573 році писав про Поділля: «...Країна на повнена медом і воском».

З опису м. Брацлава 1552 року: «На мед здесь большое изобилие; самого лучшего белого меда можно достать здесь без труда и издержек на пасеках и в местах, где сами пчелы без всякого досмотра заполняют пустые дупла в деревьях нанесенным медом. На содержание старост взимались доходы: от каждого человека, занимающегося торгом меда, -12 грошей... От воскобойни 10 коп грошей». У місті було 28 чоловік міщан, які володіли величезними пасіками.

Дзвони радості і торжества життя

Птн, 02/27/2009 - 09:30 -- Будячок

Історично так склалося, що Україна завжди була великою дзвоновою державою. Споконвіків українці любили і берегли дзвони і не шкодували коштів на виготовлення нових. Велику кількість їх відливали а Україні наші вітчизняні майстри, і замовляли в Росії, купували за кордоном.

Дзвони... Почувши їх мелодійний спів, чи не хочеться вам, люди, прислухатись до його чарівної гармонії та спробувати і розгадати утаємничений зміст? Мелодії дзвонів лунали над кожним містом, над кожним селом, були окрасою свята, передавали голос віків, наш нерозривний зв'язок з минулим, його традиціями і звичаями. У дитинстві здавалося, що саме і завдяки дзвонам свято витало в повітрі, западало глибоко в душу, і особливо на Великдень під ті дзвони хотілося обійняти свою Землю... Кажуть, що через мелодію дзвонів сам Господь промовляє до людей. Мабуть, тому до них завжди ставилися з величезною шаною.

Ковальство на Поділлі

Суб, 02/21/2009 - 23:06 -- Будячок

Коваль - професія нині в селі рідкісна. Зруйнували сільське господарство так званими "реформами", зникли й кузні по селах, стали непотрібними кваліфіковані ковалі.

А споконвіків землероб і коваль йшли поруч - вони ростили хліб святий на землі-годувальниці. Адже в полі і на обійсті, в лісі і на тартаку (лісопильні), в селі і в місті протягом століть не обходилось без викуваних у кузні серпа і плуга, долота і сокири, підкови і борони, решітки чи завісів. Ковалі вважалися чи не найповажнішими людьми на селі. У випадку відсутності священика їх про сили дати благословення на шлюб молодятам.

У літописах, інших письмових джерелах мало відомостей про ковальську справу, а висвітлює її освоєння людиною в першу чергу археологічний матеріал, знайдений на розкопках городищ.

Підписатися на Ремесла

Опитування

Подобається оновлений сайт?

Лічильники

Яндекс.Метрика