ГАРБУЗ

=) РІДНЕ - МОДНЕ!

Статті

Народна кулінарія на Поділлі. Праці.

Суб, 11/06/2010 - 18:14 -- tr@lik

Народна кулінарія - це така ж культурна спадщина того чи іншого народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким пишається кожний народ. Українська кухня відома з давніх часів, чимало страв зажили світової слави, деякі наїдки стали складовою частиною у харчуванні слов'янських народів.

Українським народним харчуванням здавна цікавилися дослідники народної культури та побуту. У XIX - на початку XX ст. його докладно описали М.Маркевич, П.Чубинський, Хв.Вовк.

У 1845 р. було створене Російське географічне товариство (РГТ), яке видало і поширило першу етнографічну програму, що охоплювала основні питання народної культури і побуту. Цінний матеріал, написаний за цією програмою, містив відомості про їжу і харчування українців. Особливо виділялася серед статей РГТ робота Акима Канієвського "Народная пища в Золотоношском уезде", але не була опублікована. 1855 р. в "Полтавских губернских ведомостях" з'явилася праця цього ж автора «Несколько заметок о народной пище в Золотоношском уезде".

Виробництво і заготівля продуктів харчування в селянських господарствах Поділля

Чтв, 10/21/2010 - 16:02 -- tr@lik

У XIX на початку XX ст. продукти харчування селяни Поділля виробляли у своєму господарстві. Розвиткові землеробства сприяли природні й географічні умови краю. Здавна вирощували селяни жито, пшеницю, овес, ячмінь, гречку, просо. Значного поширення з середини XIX с., набула картопля, яка пізніше стала чи не основним продуктом харчування. її використовували і як сировину для виготовлення спирту, крохмалю і патоки. З олійних культур вирощували льон, коноплі, соняшник, а також ріпак і мак. Значні площі землі в селянських господарствах займала кукурудза, цукровий буряк як харчовий продукт використовувався мало. З бобових культур подільські селяни найчастіше сіяли горох, а також квасолю; вирощували цибулю і часник, капусту, червоний буряк, моркву, гарбузи, дині. Як приправи до страв вживалися петрушка, пастернак, кріп, м'ята, хрін, гірчиця, селера.

Дуже розвиненим на Поділлі було садівництво. "Более других изобилуют садами уезды: Летичевский, Брацлавский, Ольгопольский, Гайсинский, Ушицкий, и Балтский. Яблоки, груши, сливы, местами "волошские" орехи; вышни, и черешни на втором плане; не редки персики и абрикосы". Багато свіжих і сушених фруктів вивозилось з Поділля; наприклад, з одного тільки Ушицького повіту чорносливу відправлялось до 300 тисяч тонн. З ягід подоляни розводили полуниці, малину, аґрус, порічки, а з дикоростучих кущів збирали терен, барбарис, глід.

...про вуса

Птн, 10/08/2010 - 10:28 -- Будячок

Сьогодні ми поговоримо……про ВУСА.

 

Що ж такого в цьому довгому, рівненко підстриженому, закрученому та такому необхідному волоссі на обличчі? Напевне, відповіді слід шукати ще в Римській Імперії. Саме звідти пішла мода носити бороди та вуса про це яскраво свідчать скульптури римських імператорів. 
.Про те, бриття спочатку не всіма людьми сприймалося охоче. Є жарт про грецького філософа Діоґена з Синопу, що жив у роках 413—323 до Христа. Цей філософ, зустрівши чоловіка з голеним підборіддям, запитав його: «Чи не для того ти побрився, щоб докорити природі в тому, що вона створила тебе не жінкою, а мужем?»
Отже, і бриття пішло звідти ж .Як відомо, на Московщині ще цар Петро І рубав сокирою боярські бороди, бо хотів привчити бояр до бритви. Це йому не пощастило. Ще й досі борода — це характеристична ознака росіянина.— «Як цап!» — казали наші козаки на росіян. У російській мові «як» буде «как», а в сполученні зі словом «цап» створилася ота назва, що нею ще й досі називають москалів.
В Україні мода голитися та підстригати волосся розвинулася в часи прийняття християнства, бо, як пише Нідерле, це була ознака, якою християни відрізнялися від поган.

Народні майстри вишивки Покуття

Птн, 09/10/2010 - 09:54 -- tr@lik

Найбільш масовим видом народної творчості Прикарпаття є мистецтво художнього вишивання. Народилося воно ще тоді, коли з’явилося домоткане полотно.

Вишивання часто використовується як прикраса жіночого і чоловічого одягу, предметів домашнього вжитку, як оздоба рушників, наволочок, скатертей, занавісок і т.п. У кожній сім’ї вишивка є тим невід’ємним художнім компонентом, що органічно увійшов у культуру роботу населення. З покоління в покоління передаються, збагачуються і шліфуються традиції художнього вишивання як однієї з важливих галузей народної творчості.

Асортимент предметів, у якому тепер практично знаходить застосування художня вишивка, дуже великий. Це свідчить про любов народу до здобутків традиційної художньої культури, про його естетичні смаки.

Мистецтво художнього вишивання широко використовується в створенні декоративних прикрас, в нових сучасних моделях жіночого і дитячого вбрання, в оздобленні жіночих сумочок.

Художня вишивка вдало використовується в інтер’єрах сучасних приміщень – у житлах трудящих, у Палацах культури в ресторанах, кімнатах відпочинку, готелях тощо. Вона вносить в побут своєрідну святковість, урочистість.

Орнамен та техніка виконання народної вишивки

Птн, 09/10/2010 - 09:50 -- tr@lik

На всій території західних областей України вишивка є неодмінною прикрасою народного одягу та інших предметів побуту. Її місцеві особливості щодо композиції орнаменту, колориту, техніки та способу пристосування дуже відмінні. У деяких околицях ці місцеві особливості вишивок збереглися приблизно до початку ХХ ст.., в інших (карпатському високогір’ї південному Подністров’ї, на північній Волині) вони в основному існують досі.

Південно-східні райони понад Дністром, в Івано-Франківській і Тернопільській областях, Чернівецька область та східне Закарпаття мають вишивки, подібні орнаментом і технікою виконання. Однак при загальній подібності вишивки окремих місцевостей мають свої характерні ознаки, за якими можна виділити зразки Тлумацького, Городенківського, Бучацького, Снятинського, Борівського, Заліщиківського районів на рівнині; Косовського, Кутського, Надвірнянського, Коломийського, Печеніжинськго районів на підгір’ї Ворохтянського, Жаб’ївського, Космацького районів гуцульського високогір’я та ін.

Художньо-технічні особливості української вишивки

Птн, 09/10/2010 - 09:45 -- tr@lik

Матеріал і техніка вишивання – важливі фактори, які зумовлюють художній рівень вишивки. Вражаюча геніальність народних вишивальниць – у їх глибокому розумінні матеріалу, вмінні використовувати: здавалося б, прості засоби для отримання сильних декоративних ефектів. Згідно призначення матеріали для вишивання поділяються на два види: матеріал як основа, на якій вишивають (тканини, шкіра) і матеріал, яким вишивають (нитки рослинного, тваринного походження, металеві, бесід, лелітки, корали, перш, ґудзики тощо).

Природні, фізичні, структурно-еластичні властивості, кольорові відтінки, характер взаємодії цих двох видів матеріалів значною мірою визначають художню якість вишивки. Колективна мудрість народу полягає в мистецькому хисті згармонізування різних видів матеріалів, найвиразнішого виявлення й краси у двомірній площині і продуманої співмірності вилитих узорів і пробілів тканини для підсилення емоційних акцентів звучання орнаменту, колориту.

Розвиток сучасної вишивки Покуття

Птн, 09/10/2010 - 09:41 -- tr@lik

Сучасна народна вишивка розвивається на основі традиційної спадщини минулого і досягнень художньої культури народу. Її розвиток проходив у єдиному руслі сучасного народного мистецтва, підпорядковуючись його запальним основам.

Художнє багатство української народної вишивки обумовлене яскраво виділеними провідними центрами вишивального мистецтва, які є в усіх етнографічних зонах України: Середнього Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля,, Карпат з Прикарпаттям і Закарпаттям, Півдня України та ін.

У кожному із них – свої традиції, своя система і творчі методи. До того ж і в межах етнографічних зон, крім основних центрів, виділяються локальні осередки, такі, наприклад, як Київщина, Полтавщина, Волинь, Гуцульщина, Бойківщина, Покуття, Буковина. Часто село від села (наприклад, на Поділлі Клембівка від Горо днівки, Заліщики від Борщева) автор від автора відрізняються характером виливання. А загалом іде постійний процес розвитку вишивки на спільній основі народних художніх традицій, починаючи від її життя в етнографічному середовищі, кінчаючи промилася. В різних за організаційною структурою підприємствах народних художніх вишивальних промислів – об’єднаннях, фабриках, комбінатах, майстернях, лабораторіях – вишивальниці в творчій співпраці з художниками-конструкторами, модельєрами, дисонаторами виготовляють різноманітні вишиті вироби. “Мистецтво кожного промислу – це своя школа досвіду, своя історія”.

Вишивка в житті людини

Птн, 09/10/2010 - 09:34 -- tr@lik

Дослідження вишивки розкриває важливі аспекти вираження в ній живописної, графічної і орнаментальної культури народу.

Вишивка зберігала в своїй іконографії давні архаїчні мотиви. Вона майже нічого не губила із своїх надбань, досвід причетний до відбиття складною мовою вишивального мистецтва народного світогляду.

Закономірні процеси художньо-естетичного мислення народу формувалися віками і удосконалювалися в міру поступу на шляху суспільного прогресу. У всезагальній художньо-естетичній картині людського буття вишивка займає чільне місце як найбільш масовий і різнофункціональний вид мистецтва.

Лист запорожців до яничарів

Срд, 09/01/2010 - 08:17 -- tr@lik

Прошло двадцять років, а цей текст як ніколи актуальний. Його актуальність також підтверджує те, що на сайті i.ua його вже кілька разів видаляли адміністратори начебто за порушення якихось там правил. Тобто розміщення нецензурщини на цьому ресурсі - це нормально, а правда (навіть в такій формі) - це не за правилами!? 

 

Євген ДУДАР

ЛИСТ

запорожців, волелюбних хлопців,

яничарам, в Україні і не в Україні сущим

Розпресобачі сини й дочки!

Душепродавці й братопродавці!

Паскудні наймити й прислужники катів та гнобителів України!

Духовні кастрати і самого Люципера пірати!

Коси розпустила, віночок наділа

Птн, 07/23/2010 - 11:22 -- tr@lik

Сценарій

Світлиця прибрана рушниками, квітами. Посередині стіл, накритий скатертино., на ньому барвінок, калина, паперові квіти, стрічки, віночок весільний старого зразка. На стіні композиція: велика квітчаста хустка з тороками і дівочий вінок з стрічками. Тут же невеличка виставка подільського жіночого вбрання. На стінах репродукції з картин Ф.красицького «подруги», К. Трутовький.

«одягають вінок», В. Маковського «Дівич-вечір».

1. Вступне слово.

У який бік життя не поглянемо, скрізь побачимо як оригінально, своєрідно складав свою культуру народ український.

Візьмім його пісню: її утворив наш народ, як ніхто , це всім світом визнано. Або погляньмо на український орнамент. Ми побачимо його на кожному кроці життя селянського: малюнки криють сволоки й комини, містяться над дверми мА та вікнами, по стінах хат, оздоблюють посуд, широко розкинулись на скринях, мисниках, на речах світських і церковних.

Теги: 

Сторінки

Підписатися на Статті

Опитування

Подобається оновлений сайт?

Лічильники

Яндекс.Метрика