Хата нашого роду
Наснились мальви, рута-м 'ята
І скрип криничний журавля,
І смерекова отча хата,
Яку давно покинув я...
Дитячих літ моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона, як доля, рідна й близька,
Миліш її ніде нема.
М.Бакай.
Коли б запитали кожного з нас, який спогад і образ який найбільший винесли ви із свого дитинства? Багато з нас відповіли б: хата наша, дідівська й батьківська, білостінна архітектурна споруда й мистецький витвір рідного народу.
Хата - найперша оселя наша й колиска роду: Світла. Чиста. Зі своїми очима-вікнами на всі сторони світу. Яку ж роль відігравала вона у духовному світі подільського селянина?
