ЩЕДРІВКА, и, жін. Старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня та 1 січня. [Таня:] Оце наслухалась щедрівок, то й здається мені, немов у селі стало диво: цвітуть сади золоті — і лист на дереві шовковий, кора золотая (Степан Васильченко, III, 1960, 125); Від хати до хати летять новорічні щедрівки, котяться над засніженим селом співучими лунами (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 5).
Ой сивая та і зозуленька
ОЙ СИВАЯ ТА І ЗОЗУЛЕНЬКА
Ой сивая та і зозуленька
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та і облітала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в одному та і не бувала.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в тім саду три тереми:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в першому — красне сонце,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в другому — ясен місяць,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в третьому — дрібні зірки.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Ясен місяць — пан господар,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Красне сонце — жінка його,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Дрібні зірки — його діти.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
