ГАРБУЗ

=) РІДНЕ - МОДНЕ!

звичаї

Зображення користувача admin.

Вінчання: всі тонкощі церковного обряду

Пон, 05/06/2013 - 23:15 -- admin
Вінчання кожної християнської пари - порівняно молода традиція. У Візантії вінчали тільки багатих людей, прості люди брали благословення єпископа на шлюб і спільно причащалися. Сучасний обряд вінчання склався в IX-X століттях. Це синтез церковного богослужіння і греко-римських народних весільних звичаїв.
Зображення користувача admin.

Народні звичаї

Чтв, 05/02/2013 - 15:28 -- admin

Українські народні звичаї беруть свій початок ще з язичницьких часів. Впродовж століть вони зливались з християнськими обрядами та звичаями й стали одним цілим. Упродовж життя вони супроводжували українців від самого народження і аж до смерті.

Деякі обряди перетворювалися в цілі вистави. Як народжувалась дитина – це було великим святом у родині. В народі говорили: «хата з дітьми - базар, а без них цвинтар».  Одразу ж дитину потрібно похрестити, а особливо швидко якщо дитина була хвора, або ж квола. Запрошувалися баба-повитуха, куми, потім вся родина приходила на гостину. Один з найважливіших обрядів в житті – весілля, супроводжувався не тільки обрядами, а й танцями, музикою, в ті часи це була єдина розвага. 

...про вуса

Птн, 10/08/2010 - 10:28 -- Будячок

Сьогодні ми поговоримо……про ВУСА.

 

Що ж такого в цьому довгому, рівненко підстриженому, закрученому та такому необхідному волоссі на обличчі? Напевне, відповіді слід шукати ще в Римській Імперії. Саме звідти пішла мода носити бороди та вуса про це яскраво свідчать скульптури римських імператорів. 
.Про те, бриття спочатку не всіма людьми сприймалося охоче. Є жарт про грецького філософа Діоґена з Синопу, що жив у роках 413—323 до Христа. Цей філософ, зустрівши чоловіка з голеним підборіддям, запитав його: «Чи не для того ти побрився, щоб докорити природі в тому, що вона створила тебе не жінкою, а мужем?»
Отже, і бриття пішло звідти ж .Як відомо, на Московщині ще цар Петро І рубав сокирою боярські бороди, бо хотів привчити бояр до бритви. Це йому не пощастило. Ще й досі борода — це характеристична ознака росіянина.— «Як цап!» — казали наші козаки на росіян. У російській мові «як» буде «как», а в сполученні зі словом «цап» створилася ота назва, що нею ще й досі називають москалів.
В Україні мода голитися та підстригати волосся розвинулася в часи прийняття християнства, бо, як пише Нідерле, це була ознака, якою християни відрізнялися від поган.

До історії різдвяних звичаїв

Втр, 02/23/2010 - 09:51 -- Будячок

Найбільшим, найголовнішим українським родинним, громадським і релігійним святом у річному циклі зимових свят — „брумалій" — було в давнину свято „Корочуна''. Назву Корочун толкують різно: як свято дня, що ступнево збільшується (ніч скорочується), я,к назву соняшних променів, що входять з цього часу під земну кору і т. д. Але запевнити, що саме від спогаданого пішла назва — дуже трудно, та й неможливо.
Походження самого свята „Корочуна" також толкують різно. Одні теоретики-дослідники, як наприклад, відомий професор Харківського університету Потебня (1835-1891), виводить подібність наших свят від східньої мітології — іранської та індійської. Санскритські „Веди" та іранські „Авести" дуже багато подають близького до наших пісень та звичаїв.

Поховальна обрядовість

Чтв, 03/12/2009 - 23:01 -- Будячок

Добре вам там спочивати і ще довго нас дожидати

Життя кожної людини - то цілий світ її радощів і печалей, злетів і падінь, удач і поразок, світ неповторний у кожного. Життя - незбагненне й неоціненне. Ніким і ніколи.

Життя - мов хмари. Минає молодість, минають миттєвості щастя, не зоглядівся, як за спиною стає ота, що з косою. Хочеш чи не хочеш цього, а вона прийде, зустріч з нею ще ніколи не вдавалося відмінити. Вона непідкупна, бо приходить і в хороми, і в бідну хату. На те воля Божа. Коли вона прийде, людина не знає.

Кажуть, що так було не завжди. Переповідають в Україні, що люди колись знали день власної смерті. В ті далекі часи панували на землі безладдя і печаль, бо ті, кому судився недовгий вік, покидали роботу й гуляли або журилися. З огляду на це Бог забрав у людей це знання, і тепер вони поводяться із своїм життям так, наче попереду в них вічність.

Весільні звичаї подолян

Суб, 02/21/2009 - 22:50 -- Будячок

Важливою подією в житті селянської родини було весілля, багатий обряд якого до наших днів зберігся найповніше. У шлюб вступали рівні за своїм матеріальним становищем сторони. Заможні сім'ї з великою неохотою допускали споріднення з біднотою, а біднота також визнавала за краще брати собі рівних. Як кажуть подоляни: "Бери опанчу по своєму плечу". Але інколи, .виправити свій матеріальний стан, батьки силоміць, не зважаючи на бажання сина або доньки, віддавали їх у заможну родину.

Під час весілля особлива увага приділялась приданому, яке ділилось на дві частини: скриня і худоба. У скриню входили: одяг, килими, скатертини, рядна, полотно тощо. Крім того, дівчині часто давали «землю» (земельний наділ). За розміром приданого судили про працездатність і заможність молодої та рідних, воно до деякої міри визначало економічну самостійність і незалежність жінки в сім'ї чоловіка.

«Сучасні», чи стародавні весільні традиції?

Нед, 02/08/2009 - 14:53 -- tr@lik

У багатьох сучасних весільних традицій дуже стародавні (а іноді й дивні) корені. Якщо вам цікаво звідки беруть початок ті або інші традиції на сучасному східно-українському весіллі, тоді читайте.

Викрадення туфельки. Раніше туфельку не крали. У нареченої просили поміряти туфельку її незаміжні подружки. І коли приміряння закінчувалося, та дівчина, який туфелька була впору, просила нареченого викупити взуття своєї дружини за певну плату. Таким чином, перевірялося наскільки заможне й багатий був наречений. Подружок нареченої або обсипали цукерками, або нагороджували подарунками, або слізно просили повернути туфельку "за просто так". Туфельку обов'язково повертали нареченій, але цей момент був дуже важливий для нареченого. Про нього ще довго говорили після весілля: багатий він чи бідний, добрий чи злий, щедрий або скнара. Викупом за туфельку традиційно вважалися цукерки, пряники й стрічечки. Адже на Україні стрічечки в косах носили тільки незаміжні дівчини. Викрадення нареченої Цей звичай існував ще в російських слов'ян. Наприклад, у вятичів і жителів півночі були гри "межі села": під час ігор, пісень і танців чоловіка вибирали собі наречених і вели до себе у вдома. Саме вираз ГРАТИ ВЕСІЛЛЯ нагадує древні ігри, який починалося придбання наречених. Цей обряд не був забутий завдяки вкоріненому на Київській

Підписатися на звичаї

Опитування

Подобається оновлений сайт?

Лічильники

Яндекс.Метрика