ГАРБУЗ

=) РІДНЕ - МОДНЕ!

Народні звичаї

Нате вам новонароджене, а нам принесіть хрещене. Хрестини

Втр, 05/05/2009 - 01:48 -- Будячок

У житті людей є події, що мають велике значення - це народження, весілля та похо­рони. Ці ритуали супроводжуються спіль­ними трапезами, велике символічне наван­таження несе тут обрядова їжа, дуже цікавими були народні звичаї та вірування, відгомін яких простежується і нині під час цих подій. Згадаємо, насамперед, про родильні обряди (давні і нинішні), може, знадобляться вони тим, хто вже приготувався стати батьками, і тим, хто ще тільки мріє прикликати колись лелеку.

Поява кожного нового члена в сім'ї була великою і радісною подією. Тільки ж на матір і дитину, слабких у той час і безпомічних, чекало немало небезпек від злих сил та людей. Тому треба було їх належно захистити, і робила це колись баба-повитуха, яку запрошував сам батько і неодмінно з хлібом. Повитуха була однією з найшановніших осіб у селі. Вона уособлювала народну мудрість, практичний лікувально-знахарський досвід. Від її вміння, як тепер від уміння акушера, залежало успішне завершення пологів. Для сім'ї баба ставала своєю, їй належала головна роль у виконанні обрядів, пов'язаних із народженням дитини, з хатнім святкуванням народження, хрестин, пострижин.

Великодні оповідання, вірші та легенди

Срд, 04/22/2009 - 12:23 -- Будячок

НАЙКРАЩА ПИСАНКА

Великоднє оповідання

У сінях стояла велика миска із яєчками.

- Нас усіх з'їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко.

- І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь.

- Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше! - не вгавало велике яєчко.

Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислу­халося до розмови.

- А тебе, найменше,- знову обізвалося басом найбільше яєчко,- тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!..

Ігри з крашанками

Срд, 04/22/2009 - 12:16 -- Будячок

Вказівки до проведення: в цих іграх юнацтву необхідно виявити спритність, вправ­ність. Що старші діти, то більш складні варіанти можна їм запропонувати. В ці ігри можна грати й удвох, однак з більшою кількістю учасників вони прохо­дять цікавіше.

Варіант 1

Діти розкладають на столі принесені яйця і закривають їх шапками. На сто­лі також лежать шапки, під якими нічого немає. Потім шапки рухають по столу. Один із учасників гри в цей час перебуває поза кімнатою. Його викликають і питають, під якою шапкою яйця. Ведучий піднімає шапку і, якщо там є кра­шанки, гравець забирає їх собі. Гра триває доти, аж поки всі крашанки не розберуть. Кому пощастить, той додому цілу шапку яєць понесе.

Варіант 2

Одне з найбільших див

Втр, 04/21/2009 - 20:29 -- Будячок

Свято Пасхи, Великодня в Україні немож­ливо уявити без писанок і крашанок. Вони - обов'язковий атрибут великоднього кошика, прикраси оселі, чудовий подарунок і просто декоративні витвори, якими можна безконеч­но милуватися.

Українські писанки - це шедеври мініатюр­ного живопису, це, передусім, твори мистец­тва, а не предмет повсякденного побуту. І пер­ше визнання цього унікального українського мистецтва прийшло від визначного україн­ського антрополога Федора Вовка на III Ар­хеологічному з'їзді у Києві в 1874 році. У своїй доповіді він звернув увагу на важливе значення писанкових узорів при вивченні ук­раїнського народного орнаменту. Цікавила­ся писанками Олена Пчілка - мати Лесі Ук­раїнки. Вона зібрала цілу колекцію і в аль­бомі "Український народний орнамент" (1876 р.) підкреслила витонченість рослинного орнамен­ту. Це була праця про писанки Волині.

Великодня мозаїка подільського села

Птн, 04/03/2009 - 19:23 -- Будячок

Сповнена Любові

Гаївок хородова казка,

І сяють в кошиках вербових

Свячені писанки і паска.

Всі славлять чудо із чудес:

Христос Воскрес!

Великдень - свято велике і радісне... Радісне, бо для всіх - для старих бабусі і дідуся і молодих господарів, для юних, і навіть для тих малих діточок, котрих щасливі матері тримають на руках...

Великдень - бо Великий День весняного оновлення природи. Великдень - бо воскрес із мертвих Ісус Христос. Свято, яке очищає "од всякої скверни " людські душі Велике свято! Бо аж три дні лунають гаївки і веснянки, переплетені із молодіжними іграми та розвагами.

Не знаю, як для кого, а для нас, сільських дітей, більш радісних, більш очікуваних свят не було. Причому вабили, притягували до себе якимсь невидимим духовним магнітом не тільки самі свята, а й підготовка до них, що починалась заздалегідь. У пам'яті моїй збереглися теплі спогади, і хоч минуло чимало літ, а вони живуть у серці, як найкращі скарби мого життя.

У селах колись була така традиція, що на Великдень діти, підлітки, хлопці й дівчата виходили обов'язково у новому одязі. Кравці, шевці працювали вдень і вночі, бо кожний хотів і просив щось пошити до свята.

Мати-водиця - всьому цариця!

Чтв, 03/19/2009 - 15:38 -- Будячок

«Вода! Ти найбільше в світі...багатство...»

Скільки нашої пам'яті на землі, людина завжди тяглася до річки, до озерця, до джерела. Не було ще ні копанок, ні колодязів, ні цибатих журавлів над криницями, а наш предок пив воду, пив просто з джерела, просто з річок і озер, зі ще безіменних Бугу, Бужка, Росі, Дніпра... Черпав ту воду долонями, пригорщами, розгор­тав руками осоки й очерети, припадав устами до чистого пле­са, до прозорого, мов кришталь, джерела, вгамовував спрагу і брав силу.

У чистій воді Бугу та його сестер люди прали визолене, вибілене на сонці чи морозі полотно та білизну, в річках купалися, на водопоях напували худобу. Чи хто-небудь замислювався над тим, що ж таке вода? І що було б, якби на землі зникла вода?

Поховальна обрядовість

Чтв, 03/12/2009 - 23:01 -- Будячок

Добре вам там спочивати і ще довго нас дожидати

Життя кожної людини - то цілий світ її радощів і печалей, злетів і падінь, удач і поразок, світ неповторний у кожного. Життя - незбагненне й неоціненне. Ніким і ніколи.

Життя - мов хмари. Минає молодість, минають миттєвості щастя, не зоглядівся, як за спиною стає ота, що з косою. Хочеш чи не хочеш цього, а вона прийде, зустріч з нею ще ніколи не вдавалося відмінити. Вона непідкупна, бо приходить і в хороми, і в бідну хату. На те воля Божа. Коли вона прийде, людина не знає.

Кажуть, що так було не завжди. Переповідають в Україні, що люди колись знали день власної смерті. В ті далекі часи панували на землі безладдя і печаль, бо ті, кому судився недовгий вік, покидали роботу й гуляли або журилися. З огляду на це Бог забрав у людей це знання, і тепер вони поводяться із своїм життям так, наче попереду в них вічність.

Козак без люльки, як без коня

Птн, 03/06/2009 - 09:41 -- Будячок

Що таке люлька для козака? Люлька була оберегом, талісманом: вона зігрівала, у буквальному значенні цього слова, в походах; в ідвертала увагу від тяжких думок, навіювала приємні спогади. "Запалимо, браття, люльки, щоб дома не журилися", - зітхали ті, що були далеко від дому, на чужині. Розповідають, що тютюн та люльку придумав не хто інший, як сам чорт, щоб самітник, який мешкав у степу, не накоїв з нудьги і туги чогось злого.

"Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не вартий і собаки", - жартували з нудьгарів, які не переносили тютюнового диму і блукали подалі від курців. "Без люльки, як без жінки", -зітхали завзяті "люлькарі". Були серед козаків і такі, які заради доброї затяжки могли знехтувати і сім'єю. Якщо сам Сагайдачний "поміняв жінку на тютюн та люльку, необачний", то що казати про рядових козаків. Пригадуєте пісню "Ой; на горі та женці жнуть": "Мені з жінкою не возиться; а тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться.

Неділя-весілля

Суб, 02/21/2009 - 23:00 -- Будячок

У неділю зрання починали збиратися до шлюбу. Дівчата, дружки і світилки, чіпляли буярам заздалегідь приготовлені "квітки". При цьому співали:

Тряси, буяре, кишеню,

Витрясай грошей жменю.

Клади на тарілку

За хорошу квітку.

Хлопці жартували, торгувалися, кидали на тарілку копійки, на що дівчата відповідали піснею:

Треба було не боярити (2)

Треба було день молотити,

На квіточку заробити.

Боярин застидався,

За двері заховався,

З-за дверей виглядає,

Бо він грошей не має.

Весільні звичаї подолян

Суб, 02/21/2009 - 22:50 -- Будячок

Важливою подією в житті селянської родини було весілля, багатий обряд якого до наших днів зберігся найповніше. У шлюб вступали рівні за своїм матеріальним становищем сторони. Заможні сім'ї з великою неохотою допускали споріднення з біднотою, а біднота також визнавала за краще брати собі рівних. Як кажуть подоляни: "Бери опанчу по своєму плечу". Але інколи, .виправити свій матеріальний стан, батьки силоміць, не зважаючи на бажання сина або доньки, віддавали їх у заможну родину.

Під час весілля особлива увага приділялась приданому, яке ділилось на дві частини: скриня і худоба. У скриню входили: одяг, килими, скатертини, рядна, полотно тощо. Крім того, дівчині часто давали «землю» (земельний наділ). За розміром приданого судили про працездатність і заможність молодої та рідних, воно до деякої міри визначало економічну самостійність і незалежність жінки в сім'ї чоловіка.

Сторінки

Підписатися на Народні звичаї

Опитування

Подобається оновлений сайт?

Лічильники