Мистецтво витинанки

Деякий час тому я була в етно селі "Українське село", що на Київщині та належить одному з народних депутатів. Це - музей під відкритим небом, все там гарно і прекрасно, але найбільше мене вразило оздоблення Подільської хати: вона ззовні та всередині була "прикрашена" витинанками. Це просто диво мистецтво! Такі складні візерунки вміло вирізані на папері. Вирішила я  все ж дізнатись, що таке ВИТИНАНКА та яка її історія і майбутнє. Запрошую це зробити разом зі мною.

Як завжди, перш за все визначення:

Витина́нки (від українського слова — «витинати» — «вирізувати») — вид давнього слов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла — ажурні, силуетні тощо. Виготовляється за допомогою ножиць, ножа, сокирки тощо знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий), дерево, рослинні заготовки. Використовують витинанки для прикрашання приміщення (хати) — стін, вікон, полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і перед релігійними чи світськими святами.

Історія витинанки

Традиції витинання на території України віднаходять зокрема у трипільській кераміці. Зустрічаються витинанки у артефактах кочових народів Алтаю, на півночі Європи, Балканах і в слов'ян. Це часто ажурні аплікації зі шкіри і хутра на одязі і предметах домашнього побуту. У VII—XII ст. у Китаї набули широкого поширення паперові прикраси: зображення божеств, духів, драконів, квітів, птахів, риб, які наклеювали на вікна. У XIII ст. подібні витинанки були розповсюджені в Персії, згодом у Європі. У XVI ст. з'явилися кустоди — орнаментальні ажурні шкіряні підкладки під канцелярську печатку.Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, з'являються у середині XIX ст.
Жінки напередодні свята весни наклеювали на вікна традиційні паперові узори, сюжети у вигляді драконів, квітів, різних символів. Ці витинанки були більше схожі на складні графічні зображення, за допомогою ножиць та різноманітних ножів. У XIII ст. такий декор був вже відомий у Персії, а в XV ст. - у Туреччині, через яку й потрапляє в Європу через Венецію та Угорщину. Вже в XVI ст. в Німеччині їх використовували для оформлення обкладинок книг, а пізніше паперові витинанки поширюються у Франції, Португалії, Данії та інших країнах Європи. У Західній Європі витинанки набули розвитку в складних дзеркальних сюжетно-образних композиціях, які завжди вміщувалися на одному цілому аркуші паперу і були подібні до графічних зображень.

Історія Української витинанки

В Україні прадідом сучасної витинанки стали кустодії. Це були підкладки для печаток. До винайдення паперу кустодії робилися зі шкіри і висіли біля документів-грамот на міцних шнурках. Виготовляли їх у формі квадрата, круга, краї якого обов'язково виступали на декілька сантиметрів з-під печатки, щоб оберігати її від пошкоджень. Паперові кустодії (XVII-XVIII ст.) теж вирізалися з виступаючим краєм, їх прикрашали ажурними прорізями, а середина лишалася цілою для відтиску. Для їх витинання папір згортався в декілька разів так, як і сучасна витинанка. Тому і вважаються кустодії своєрідними прототипами українських витинанок. Авторами кустодій були писарі сотенних, полкових та Генеральних канцелярій, а географія їх розповсюдження була досить широкою: Київ, Вінниця, Львів, Батурин, Кам'янець-Подільський. Коли ж папір став значно дешевшим, то кустодії почали виготовляяти з нього. З цього часу витинанка входить у більш частий вжиток і простих селян. Нею прикрашали хати знадвору, вінка, сволоки, печі а особливо ванкір-перехід з "курної" хати до "мальованої". Витинанку часто використовували поряд з розписом, а іноді і замінювали останній, адже це було зручно, коли треба було білити хату. На жаль, саме через цю причину ми і не можемо бачити в музеях стару автентичну витинанку, адже її життя було надзвичано коротке-рік чи два.

Витинанки кожного регіону різнились орнаментами та зображеннями, так витинанки західних областей розмиті та дрібно орнаментовані, як і писанки та рушники цих земель. Подільські витинанки продовжують величність і монументальність народних килимів, гончарних розписів, вишивок краю. Витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом, особливо сюжетами і більш схожі на картини-аплікації.

Але на скільки б вони не були різними в різних куточках нашої країни, все ж вони мають притаманним українському народному мистецтву колоритом, традиційністю у виконанні та використанні самих оздоблень.

Майбутнє української витинанки

Майбутнє нашої української витинанки, як і будь-чого іншого, залежити тільки від нас-українців, адже ми сильна, добра, вміла, розумна та надзвичано талановита нація!