Україна-унікальна країна, на одній її території проживає понад 130 національних меншин, маючи власну історію, традиції та культуру. Комфортоно живучи разом з українцями спільно творять культуру нашої країни. Від цього вона стає ще більш різноманітною, не втрачаючи свою самобутність, автентичність та багатство. Кожен регіон України особливий, іноді навіть два села поряд мають різні звичаї. Як відомо, українці дуже жистолюблна нація, і це стосується абсолютно усього, естетика повинна бути і на подвірї і в хаті і звісно ж в одязі. Серед різноманіття одягу українців не важко заплутатись, тому я пропоную ознайомитись традиційним одягом нашої нації.
Почнемо зі стегнового одягу. Він призначався для носіння на нижній частині фігури та одягався на сорочку.
Незшитий стегновий одяг був одно- або двоплатовий: запаска, плахта, горботка. Такий одяг удосконалювався з розвитком народного ткацтва, що було орнаментальне в колористичному вирішенні.
Запаска — була одна з перших варіантів стегнового одягу, яку носили жінки чи не по всій нашій державі, лише з орнаментними та кольоровими варіаціями. Вона мала будову з пари вузьких пілок домотканої тканини. Запаску з двох шматків товстого однотонного сукна різної ширини носили на Подніпров'ї . Вона була зазвичай темних кольорів, за що називалась сіряком. Одягали її завязуючи на талії спочатку ширшу задню частину, а потім закріплювали спереду на талії вужчу й коротшу. На свято ж молоді жінки часто одягали червоні та зелені запаску, прикрашаючи передню частину оргаментами. Сорочку ж носили так, щоб було видно вишиту полу з-під запаски.
Домоткані двоплатові запаски різних районів України різнилися своїм оздобленням. На Поділлі усю довжину передньої частини плахти вишивали орнаментами; на Житомирщині, Північній Тернопільщині та Хмельниччині були поширені килимові запаски. Вони були важкими та не приємними до тіла, крім того, дуже цупкими. Жінки Прикарпаття, Карпат ткали свої запаски з додаванням металевих ниток. Ця традиція збереглась і дони нині. На Поліссі білу запаску прикрашали смугою червоного орнаменту.
Плахта — найбільш поширений вид напоясного вбрання, популярна і сьогодні. Вона зшивалась лише частково, так, що зшита частина охоплювала фігуру ззаду, а незшиті криси вільно падали з боків. Інколи перед плахти підтикали під пояс. Плахта виготовлялась з найякіснішої сировини, була клітчастого взору, та складною ткацькою технікою .Заможні жінки додатково вишивалали плахту вовною або шовком, що надавало їй більш святкового вигляду та краси. Спершу плахта мала виключно локальне поширення, а пізніше стала невідємним елементом національного українського строю. Плахти є популярними і зараз, адже частіше жінки носять короткі сорочки, а поверх них- плахту, яка набула дещо модернового вигляду. Її стали вишивати бісером по чорному ткаому полотнищі, оздоблювати кутасиками та мереживом, аплікацями та вишивкою.
Дерга (обгортка, горботка, опинка, фота) — робилась із цільного полотнища, або з кількох поздовжніх частково зшитих шматків . Дерга найчастіше шилась із домотканої вовняної тканини. Була поширениа на Поділлі, Прикарпатті, Буковині, а також на Полтавщині, Середній Наддніпрянщині, переважно на Лівобережжі. Кілька метрів такого сукна розрізали на три шматки і зшивали уздовж. Цим полотнищем жінка обгорталася поверх сорочки, закріплюючи його поясом(Через те, що жінки саме обнортались нею, в
деяких регіонах вона і отримала назву "обготрка". Зверху на дергу фартух не вдягали.
Зшитий стегновий одяг — спідниця: літник, димка, андарак, фартух, шорц.
Андарак — шили цю спідницю таким чином, щоб з-заду утворювались складки, а по низу пришивали широку смугу тканого орнаменту. Матеріал- вовна або нпіввовняне домоткане полотно червоного кольору. Андрак був дуже подібний до білоруської спідниці та поширений переважно на півночі Чернігівщини, півночі Київщини та Поліссі.
Димка (мальованка) — спідниця з домотканого полотна з вибійчастим малюнком. Була поширена в центрі та заході України.
Фартух — цю спідницю носили зазвичай бойківчанки. ЇЇ шили з білого полотна та прикрашали по низу вишивкою, широким мереживом, аплікацією.
Фартух-запаску носили по усій Україні, як додатковий елемент строю. В різних регіонах України фартух робили по-своєму, але завжди барвисто, святково та з дорогих тканин. Запаски Поділля, прикрашені тканим малюнком, пізніше — вишивкою, причому орнамент рівномірно заповнював усю запаску.
Кабат (сукня) —Це гофрована спідниця яскравого кольору, була поширена серед Лемків.
Літник — спідниця, яку шили з вовняного або напіввовняного домотканого полотна червоного в смужку кольору. Була поширена на Київському та Житомирському Поліссі. Літник з білого полотна у 5-6 шарів полотна, зшитий у дрібні складки і по низу прикрашений широкою смугою тканого орнаменту червоного кольору, носили на Рівенщині та Волині.
Шорц — біла з яскравими смужками спідниця, яка шилась з вовни та носилась Львівськими панями.
Шалянівка - спіднця пошита з шерстяної хустки з квітами, зазвичай зеленого кольору. Поширена на Тернопільщині в сер. ХІХ століття.
Категорія:
