Як вишивати бісером
Вишивка бісером – це один з найдавніших видів прикладного мистецтва. Опанувати цей вид не важко, слід лише дотримуватися певних правил та технологій.
Правила вишивання бісером
Вишивка
Історія вишивки гладдю
Коли саме виникла вишивка гладдю достеменно не відомо, в музеях Західної Європи існують експонати датовані V століттям до нашої ери, приклади української вишивки збереглися тільки за останні століття. Найбільш древні вишивки гладдю датовані V-VI століттям до нашої ери, родом з Китаю. Вони були вишиті на шовковій тканині волоссям, срібними або золотими нитками. Окрім одягу в Древньому Китаї прикрашали ще й килими та декоративні панно, зображаючи на них дерева й птахи. Це залишило великий слід й на мистецтві Японії.
Українська вишивка
Вишивка – це один з найпопулярніших видів декоративного мистецтва українців. Вишивка в основному використовується для прикрашання одягу та предметів домашнього вжитку. Якщо ви хочете щоб вишивка дійсно прикрашала потрібно знати що який колір означає і які кольори краще поєднувати.
Історія вишивки хрестиком
Один з найдавніших видів народного мистецтва – це вишивання.
Лиштва- лічильна гладь
Лиштва - пряма лічильна гладь Лиштва - спосіб вишивання, коли шитво має з обох боків однаковий вигляд. Орнамент - геометричні фігури або квіти та листя. Вишивається, як правило. на подолах сорочок, обшивках рукавів, спідниць тощо. // Великий тлумачний словник.
Вишивка прямою лічильною гладдю заснована на підрахунку ниток тканини по прямих лініях. При цій вишивці стібки розташовуються паралельно ниткам тканини - основи або утка. Кожен стібок у цій техніці виконується через одну нитку тканини від попереднього. Робочу нитку при виконанні кожного стібка в узорі, повертають назад, вколюючи голку з робочою ниткою на одну нитку тканини нижче. //Словник української мови онлайн.
Диво, народжене любов’ю
Недавно в одному із залів Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» відкрилася чудова виставка «Чарівний світ вишивки».
До її організації досить активно долучилася Летичівська районна бібліотека в особі директора Л.М.Дмітрієвої і працівників Г.Ф.Собченко та Л.А.Надольної. На огляд відвідувачів представлено 120 робіт вишивальниць з Летичева і Меджибожа: заслуженого майстра народної творчості України Р.В.Патраманської, І.В.Бізюри, Н.М.Розвори, Г.П.Чекерди, В.З.Войтович і В.А.Балабась.
На жаль, сьогодні ніхто не знає, хто та перша жінка, що вишила перший стібок, створила перший візерунок, чому стала вишивати. Але добре знаємо, що вишиті речі мали неабияке значення у побуті українців.
Народні майстри вишивки Покуття
Найбільш масовим видом народної творчості Прикарпаття є мистецтво художнього вишивання. Народилося воно ще тоді, коли з’явилося домоткане полотно.
Вишивання часто використовується як прикраса жіночого і чоловічого одягу, предметів домашнього вжитку, як оздоба рушників, наволочок, скатертей, занавісок і т.п. У кожній сім’ї вишивка є тим невід’ємним художнім компонентом, що органічно увійшов у культуру роботу населення. З покоління в покоління передаються, збагачуються і шліфуються традиції художнього вишивання як однієї з важливих галузей народної творчості.
Асортимент предметів, у якому тепер практично знаходить застосування художня вишивка, дуже великий. Це свідчить про любов народу до здобутків традиційної художньої культури, про його естетичні смаки.
Мистецтво художнього вишивання широко використовується в створенні декоративних прикрас, в нових сучасних моделях жіночого і дитячого вбрання, в оздобленні жіночих сумочок.
Художня вишивка вдало використовується в інтер’єрах сучасних приміщень – у житлах трудящих, у Палацах культури в ресторанах, кімнатах відпочинку, готелях тощо. Вона вносить в побут своєрідну святковість, урочистість.
Орнамен та техніка виконання народної вишивки
На всій території західних областей України вишивка є неодмінною прикрасою народного одягу та інших предметів побуту. Її місцеві особливості щодо композиції орнаменту, колориту, техніки та способу пристосування дуже відмінні. У деяких околицях ці місцеві особливості вишивок збереглися приблизно до початку ХХ ст.., в інших (карпатському високогір’ї південному Подністров’ї, на північній Волині) вони в основному існують досі.
Південно-східні райони понад Дністром, в Івано-Франківській і Тернопільській областях, Чернівецька область та східне Закарпаття мають вишивки, подібні орнаментом і технікою виконання. Однак при загальній подібності вишивки окремих місцевостей мають свої характерні ознаки, за якими можна виділити зразки Тлумацького, Городенківського, Бучацького, Снятинського, Борівського, Заліщиківського районів на рівнині; Косовського, Кутського, Надвірнянського, Коломийського, Печеніжинськго районів на підгір’ї Ворохтянського, Жаб’ївського, Космацького районів гуцульського високогір’я та ін.
Художньо-технічні особливості української вишивки
Матеріал і техніка вишивання – важливі фактори, які зумовлюють художній рівень вишивки. Вражаюча геніальність народних вишивальниць – у їх глибокому розумінні матеріалу, вмінні використовувати: здавалося б, прості засоби для отримання сильних декоративних ефектів. Згідно призначення матеріали для вишивання поділяються на два види: матеріал як основа, на якій вишивають (тканини, шкіра) і матеріал, яким вишивають (нитки рослинного, тваринного походження, металеві, бесід, лелітки, корали, перш, ґудзики тощо).
Природні, фізичні, структурно-еластичні властивості, кольорові відтінки, характер взаємодії цих двох видів матеріалів значною мірою визначають художню якість вишивки. Колективна мудрість народу полягає в мистецькому хисті згармонізування різних видів матеріалів, найвиразнішого виявлення й краси у двомірній площині і продуманої співмірності вилитих узорів і пробілів тканини для підсилення емоційних акцентів звучання орнаменту, колориту.
Розвиток сучасної вишивки Покуття
Сучасна народна вишивка розвивається на основі традиційної спадщини минулого і досягнень художньої культури народу. Її розвиток проходив у єдиному руслі сучасного народного мистецтва, підпорядковуючись його запальним основам.
Художнє багатство української народної вишивки обумовлене яскраво виділеними провідними центрами вишивального мистецтва, які є в усіх етнографічних зонах України: Середнього Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля,, Карпат з Прикарпаттям і Закарпаттям, Півдня України та ін.
У кожному із них – свої традиції, своя система і творчі методи. До того ж і в межах етнографічних зон, крім основних центрів, виділяються локальні осередки, такі, наприклад, як Київщина, Полтавщина, Волинь, Гуцульщина, Бойківщина, Покуття, Буковина. Часто село від села (наприклад, на Поділлі Клембівка від Горо днівки, Заліщики від Борщева) автор від автора відрізняються характером виливання. А загалом іде постійний процес розвитку вишивки на спільній основі народних художніх традицій, починаючи від її життя в етнографічному середовищі, кінчаючи промилася. В різних за організаційною структурою підприємствах народних художніх вишивальних промислів – об’єднаннях, фабриках, комбінатах, майстернях, лабораторіях – вишивальниці в творчій співпраці з художниками-конструкторами, модельєрами, дисонаторами виготовляють різноманітні вишиті вироби. “Мистецтво кожного промислу – це своя школа досвіду, своя історія”.
Сторінки
