Це сучасна альтернатива ялинці, яку ретельно і з фантазією прикрашають до Різдвяних свят. Разом з тим, просто з Німеччини, приходить до нас популярна мода на «тюнінг» гілочок – великодніми яйцями, квітами та оригінальними прикрасами. Таке барвисте «деревце» може бути цікавим декоративним елементом кожного святкового столу.
Великдень – це день Воскресіння Ісуса Христа. Вважається одним з найбільших свят у християн.
Здавна, за традицією, на Великдень ми готуємо великодні яйц, крашанки та писанки, а з недавніх пір ще й дряпанки і мальованки. На дряпанках орнамент видряпується голкою або металевим стержнем, мальованки ж розписуються фарбами за допомогою пензля. Фарбовані яйця символізують Воскресіння Христа. На Великдень, писанки прийнято дарувати своїм близьким та друзям. Також існував обряд обміну писанками між хлопцями та дівчатами. Юнак дарував дівчині писанку, якщо вона хотіла, щоб хлопець посватав, у відповідь також дарувала йому свою писанку.
Яйця, пофарбовані лаком для нігтів? А чом би й ні! Ми всі знаємо про фарбування великодніх яєць в цибулинні або про дивовижне їх перетворення на писанки за допомогою воску та барвників. Чому б не спробувати який-небудь новий оригінальний метод? Ось перевірені способи для того, щоб урізноманітнити вміст великоднього кошика.
Останній перед Великоднем тиждень називається Страсним, на спомин святих страстей Господніх. Кожен його день наближує нас до урочистої події - Світлого Христового Воскресіння. Це тиждень найсуворішого посту. Не можна не те що вживати скоромного а й, навіть, співати, танцювати. Щоправда такі заборони стосуються будь-якого з постів, але найбільше їх потрібно дотримуватись саме перед Великоднем. Розглянемо кожен з днів цього тижня.
НАЙКРАЩА ПИСАНКА
Великоднє оповідання
У сінях стояла велика миска із яєчками.
- Нас усіх з'їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко.
- І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь.
- Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше! - не вгавало велике яєчко.
Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислухалося до розмови.
- А тебе, найменше,- знову обізвалося басом найбільше яєчко,- тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!..
Свято Пасхи, Великодня в Україні неможливо уявити без писанок і крашанок. Вони - обов'язковий атрибут великоднього кошика, прикраси оселі, чудовий подарунок і просто декоративні витвори, якими можна безконечно милуватися.
Українські писанки - це шедеври мініатюрного живопису, це, передусім, твори мистецтва, а не предмет повсякденного побуту. І перше визнання цього унікального українського мистецтва прийшло від визначного українського антрополога Федора Вовка на III Археологічному з'їзді у Києві в 1874 році. У своїй доповіді він звернув увагу на важливе значення писанкових узорів при вивченні українського народного орнаменту. Цікавилася писанками Олена Пчілка - мати Лесі Українки. Вона зібрала цілу колекцію і в альбомі "Український народний орнамент" (1876 р.) підкреслила витонченість рослинного орнаменту. Це була праця про писанки Волині.
Сповнена Любові
Гаївок хородова казка,
І сяють в кошиках вербових
Свячені писанки і паска.
Всі славлять чудо із чудес:
Христос Воскрес!
Великдень - свято велике і радісне... Радісне, бо для всіх - для старих бабусі і дідуся і молодих господарів, для юних, і навіть для тих малих діточок, котрих щасливі матері тримають на руках...
Великдень - бо Великий День весняного оновлення природи. Великдень - бо воскрес із мертвих Ісус Христос. Свято, яке очищає "од всякої скверни " людські душі Велике свято! Бо аж три дні лунають гаївки і веснянки, переплетені із молодіжними іграми та розвагами.
Не знаю, як для кого, а для нас, сільських дітей, більш радісних, більш очікуваних свят не було. Причому вабили, притягували до себе якимсь невидимим духовним магнітом не тільки самі свята, а й підготовка до них, що починалась заздалегідь. У пам'яті моїй збереглися теплі спогади, і хоч минуло чимало літ, а вони живуть у серці, як найкращі скарби мого життя.
У селах колись була така традиція, що на Великдень діти, підлітки, хлопці й дівчата виходили обов'язково у новому одязі. Кравці, шевці працювали вдень і вночі, бо кожний хотів і просив щось пошити до свята.
